На болоті в очереті на купині жив журавель, там же, трохи оддалі, жила лисиця. Вони щодня зустрічались, їм не раз доводилось вести між собою розмову про своє життя. Разів два ходили в куми до дрохви. Одного разу лисиця попрохала журавля до себе в гості: «Приходь, куме, до мене в гості, а то ми з тобою уже давно по¬знайомились, а досі одно в другого не були в домі». – «Добре, кумасю, сьогодні зайду».
Лисиця побігла додому, наварила молочної каші з манної крупи, розмазала її по тарілці і дожидала гостя. Прийшов журавель, лисиця заходилась його угощать: «їж, їж, куме, не стісняйся, будь, як дома». Журавель нахилив голову до тарілки, довбав, довбав носом по тарілці, нічого не зачепив, у рот і одної крихотки не попало. А лисиця не дрімала, швиденько язиком лизь-лизь і живо спорожнила тарілку. Потім каже журавлеві: «Не положи гніву, куме, більше потчувать нічим, чим багата, тим і рада».
Журавель дуже розгнівався на лисицю за її безсовісну хитрощ, а нічого на це не сказав, а тільки подумав: «Погоди, я тебе угощу іще не так, будеш довго згадувать кума!»
Журавель, ідучи од лисиці, в свою чергу попрохав її до себе на обід: «Приходь же й ти, кумасю, до мене завтра, я приготую смачний обід». – «Добре, добре, прийду, твоя гостя».
Журавель добув кубушку з вузеньким горлом і глечик з широким горлом. В кубушку наложив рисової каші з маслом, а в глечик укинув мишу і стояв, дожидав гостю. Дивиться – мчиться лисиця. Він низько поклонився і каже: «Милості просю, кумасю, сідай обідать, у мене обід з двох блюд».
Почали вони обідать. Журавель раз по раз устромляв голову в кубушку і на весь рот ковтав кашу. А лисиця вертілась біля кубушки, хвостом виляла та тільки облизувалась, а каші дістать не могла. То понюха, то лизне край горла кубушки, то пильно подивиться всередину, а голову ніяк не можна було просунуть. Лисиця баче, що журавель уже доїда кашу, одійшла од кубушки і приступила до глечика. Побачивши в глечику мишу, сказала: «Ти, куме, доїдай кашу, а я приймусь за друге блюдо, аби швидше».
Лисиця кинулась до глечика і насилу всунула в нього свою голову, саме в горлі дуже туго йшла. Просунувши в горло голову, лисиця почала клацать зубами, ловила мишу. Мотала головою, поки миша попала їй в рот. Вона схрупала мишу і почала пригадувать, як їй ослобонить свою голову. Журавель доїв кашу і каже: «Не положи гніву, кумасю, угощать більше нічим, чим багат, тим і рад».
Лисиці стидно стало, що вона через свою жадобу влізла в глечик з головою і ніяк не може висунуть звідти голову, побрела од журавля вмісті з глечиком. Лисиця зблудила з дороги і поплелась, куди попало. Наткнулась вона на пастухів. Пастухи похватали кийки, окружили лисицю і почали її буздикать кийками. Вона куди не поткнеться – все на кийок наткнеться.
Пастухи добре-таки їй ребра напарили, хотіли до смерті вколотить, та один хлопець невзначай ударив кийком по глечикові і розбив його. Лисиці тоді видно стало, куди тікать, шмигнула од пастухів і помчалась що єсть духу, аж курява вставала.
З того часу дружба між журавлем і лисицею розсохлась. Лисиця утекла в ліс і вже більше з журавлем не зустрічалась.
Бу-ли со-бі ли-сич-ка та жу-ра-вель. О-то й зу-стрі-ли-ся я-кось улі-сі. Та та-кі ста-ли при-я-те-лі! Кли-че ли-сич-ка жу-рав-ля до се-бе в гос-ті:
- При-ходь, - ка-же, - жу-рав-ли-ку, при-ходь, ле-бе-ди-ку! Я для те-бе - як для се-бе...
От при-хо-дить жу-ра-вель на лас-ка-ві за-про-си-ни. А ли-сич-ка на-ва-ри-ла каш-ки з мо-ло-ком, роз-ма-за-ла по та-ріл-ці та й при-про-шу-є:
- При-го-щай-ся, жу-рав-ли-ку, при-го-щай-ся, ле-бе-ди-ку! Жу-ра-вель до каш-ки - сту-кав, сту-кав дзьо-бом по та-ріл-ці - ні-
чо-го не вхо-пив.
А ли-сич-ка як у-зя-ла-ся до стра-ви - лизь та лизь гар-нень-ко я-зи-ком, по-ки са-ма всю ка-шу чис-то ви-ли-за-ла.
Ви-ли-за-ла, та до жу-рав-ли-ка:
- Ви-бач, жу-рав-ли-ку, - що ма-ла, тим те-бе й при-го-ща-ла, а біль-ше не-ма-є ні-чо-го.
- То спа-си-бі ж, - мо-вить жу-ра-вель.
- При-ходь же, ли-сич-ко, те-пер ти до ме-не в гос-ті.
- А при-йду, жу-рав-ли-ку, при-йду, ле-бе-ди-ку! На то-му й ро-зі-йшли-ся.
От у-же ли-сич-ка йде до жу-рав-ля на гос-ти-ну. А жу-ра-вель на-ва-рив та-ко-ї смач-но-ї стра-ви: у-зяв і м"я-са, й кар-то-пель-ки, й бу-ряч-ків - у-сьо-го - у-сьо-го, по-кри-шив дріб-нень-ко, склав у глечик з дов-го-ю та вузь-ко-ю ший-ко-ю та й ка-же:
- При-го-щай-ся, лю-ба при-я-тель-ко, не со-ром-ся! От ли-сич-ка до гле-чи-ка - го-ло-ва не вла-зить!
Во-на сю-ди, во-на ту-ди, во-на й бо-ком, і лап-ко-ю, і нав-сто-яч-ки, і нав-си-дяч-ки, і за-зи-ра-ла, і ню-ха-ла... Ні-чо-го не вді-є!
А жу-ра-вель не гу-ля-є: все дзьо-бом у гле-чик. По-ма-лень-ку - по-ма-лень-ку - та й по-їв, що на-ва-рив.
А то-ді й ка-же:
- О-це ж, - мо-вить, - ви-ба-чай, ли-су-ню, що мав, то тим і при-го-щав. Та вже біль-ше ні-чо-го не ма-ю на гос-ти-ну.
Ох і роз-гні-ва-лась же ли-сич-ка! Так роз-сер-ди-лась, що й по-дя-ку-вать за-бу-ла, як го-дить-ся, чем-ним був-ши.
Так - то їй жу-рав-ле-ва гос-ти-на до сма-ку при-па-ла! Та від то-го ча-су й не при-я-те-лю-є з жу-рав-ля-ми.
При изучении иностранных языков очень важную часть составляет аудирование - умение на слух воспринимать слова чужого языка, вычленять их и переводить на родной. У детей, да и у взрослых тоже, неумение вслущиваться в неродную речь и составляет главное препятствие при изучении языка.
Поэтому для развития фонематического слуха очень полезно слушать произведения на родственных языках.
Вроде все похоже, но все не так.
И русский, и украинский языки относятся к одной группе языков - славянские.
Предложите ребенку послушать эти две сказки - на русском языке и українською мовою. Спросите, что вызвало наибольшую трудность в понимании. Научите ребенка пользоваться специальными сервисами для перевода вида m-translate.ru .
Лиса и Журавль.
Украинская народная сказака. Перевод на русский язык.
Лиса с журавлём подружилась. И вздумала однажды лиса угостить журавля, пошла звать его к себе в гости:
Приходи, куманёк, приходи, дорогой! Уж как я тебя угощу!
Расстаралась лиса для журавушки! Весь день она двор мела, цветочки поливала, полы намывала.
Чтобы каша для куманька вкусной получилась, сходила Лиса а колодцу за ключевой водицей.
Намыла хозяюшка Лиса посуду, натёрла тарелки до блеска, накрыла стол белой скатертью.
Надо же гостя дорогого встречать!
Приготовила Лиса манной каши, да такой вкусной, что на запах слетелись все птички с соседних дворов.
Пришел Журавль на званый пир. Чует от вкусные запахи, ждёт с нетерпением угощения.
А Лиса размазала манную кашу по тарелке, подала её и потчует:
Покушай, мой голубчик куманёк! Сама стряпала.
Журавль стук-стук клювом по тарелке, стучал, стучал - ничего в рот не попадает!
А лисица в это время лижет себе да лижет кашу - так всю сама и скушала.
Каша съедена, Лиса и говорит: - Не обессудь, любезный кум! Больше потчевать нечем!
Спасибо, кума, и на этом! - ответил Журавль.
Приходи и ты ко мне в гости.
Сказал так и пошёл восвояси с пустым брюхом.
Вернулся Журавль домой из гостей голодный. Хорошо, что пруд рядом с домом. Пошёл он на пруд,
наловил лягушек, наелся досыта, тем и успокоился.
На другой день приходит к Журавлю Лиса. Ждёт она угощения, заранее облизывается.
Журавль встретил кумушку сердечно, накрыл стол праздничной скатертью, а на угощенье приготовил окрошку.
Налил Журавль окрошку в кувшины с узким горлышком, поставил на стол и говорит:
Кушай, кумушка! Право, больше нечем потчевать.
Лиса начала вертеться вокруг кувшина. И так зайдёт, и этак, и лизнёт его, и понюхает, -никак еду достать не может:
не лезет голова в кувшин. А журавль клюёт себе и клюёт, пока всё не съел.
Взяла Лису досада. Думала наесться на целую неделю, а домой пришла - несолоно хлебавши. Как аукнулось, так и откликнулось!
С тех пор дружба у Лисы с Журавлём врозь.
Слушать сказку на русском языке:
Скачать сказку на русском языке.
(cкачиваний: 14)
Лисичка і Журавель
Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.
Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу.
Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом.
Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила.
Журавель стук-стук дзьобом - нічого не спіймав.
А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї не з’їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:
Вибачай кумочку, більше не маю вас чим гостити.
Добре, кумочку, прийду, чому не прийти, - мовить Лисичка.
На другий день приходить Лисичка, а Журавель наварив м’яса, бурячків, фасольки, картопельки, покраяв усе те на дрібні шматочки, зложив у високе горнятко з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.
Живися, кумонько! Не погордуй, люба моя, - припрошує Журавель.
Нюхає Лисичка - добра страва! Встромляє голову до горнятка - не йде голова! Пробує лапою - годі витягнути. Крутиться Лисичка, заскакує відти й відти довкола горнятка - нічого не порадить. А Журавель не дармує. Дзьоб-дзьоб у горнятко та й їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не виїв.
Вибачайте, кумонько, - мовить, випорожнивши горнятко, - чим хата багата, тим і рада, а більше на сей раз нічого не розстарав.
Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостину. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з журавлями приязнь водити.
Слухати казку українською мовою:
Завантажити казку українською мовою:
(cкачиваний: 2)
Уважаемые читатели!
Все материалы с сайта можно скачивать абсолютно бесплатно. Все материалы проверены антивирусом и не содержат скрытых скриптов.
Материалы в архиве не помечены водяными знаками!
Сайт пополняется материалами на основе бесплатной работы авторов. Eсли вы хотите отблагодарить их за работу и поддержать наш проект, вы можете перевести любую, не обременительную для вас сумму на счет сайта.
Заранее Вам спасибо!!!